“Чорнота”. 2017р.

Національний Організм — це поняття, що позначає найвищий рівень розвитку Нації. Коли з тіла Нації викристалізовуються касти; коли індивідуальна вигода стає незначущою, а найвищим благом є розвиток божественного надсвідомого, тоді Націю можна назвати Національним Організмом.

Національний Організм існує відповідно з правилами існування біологічних організмів. Може бути як примітивним, так і складним, в залежності від необхідності.

Національний Організм ґрунтується на розумінні Нації як окремої кровної спільноти. Він твориться за допомогою Родів, що являють собою окремі касти. Так як різнорідні тканини одного біологічного організму творять різні за призначенням органи, так само з єдиного тіла Національного Організму утворюються різні “тканини”-Роди, які своєю спільністю зшивають органи цього організму. В результаті історичного розвитку, Роди набувають окремих психологічних і фізичних атрибутів; вони змінюються, творячи пристосування відповідно до своєї спеціалізації.

Органи можуть бути керівними — приклад нервової і ендокринної систем організму. Виконавчими — приклад сполучних і м’язових тканин. Силовими — приклад імунної системи, що відповідає за захист організму. Ресурсозабезпечуючими — приклад систем дихання, кровообігу і видільної системи. Підготовчими — приклад ДНК-коду, який міститься в клітинах організму; за яким клітини розвиваються і діють.

Такий ДНК-код в Національному Організмі повинен забезпечуватись системою виховання. При витворенні менталітету Нації він забезпечується шляхом багатовікового повторення виховної діяльності, спираючись на спадкову пам’ять. Національний “код” повинен стати вписаним в психотип і схеми архетипічної життєдіяльності людини. Відтак виховання набуває рівню автоматичності, творячи психологічно і фізично однорідний елемент, навіть не маючи для того підстав в житті людини, проте маючи такі підстави в житті предків.

Підставою для існування Національного Організму є принцип синергії: різні окремі частинки мають меншу ефективність, ніж коли вони поєднані в одне ціле. Насильне з’єднання в одне ціле є неможливим, так як з атомів неможливо без відповідних умов створювати молекули. Національний Організм не може бути насадженим насильно, але можна стимулювати його розвиток. Принцип синергії розповсюджується лише на кровно однорідні спільноти, як на ті, що розраховані на майбутнє життя, але не на інтернаціоналістичні спільноти субкультурного або інтернаціонал-релігійного характеру, що не мають віковічних перспектив.

Кровна спільнота це – це спільнота людей з однотипними генотипічними, фенотипічними і архетипічними особливостями, тобто Нація, що має певну кровну ізольованість від інших Націй, хоч би колір їх шкіри був одним і тим самим.

Для існування повноцінного Національного Організму повинні забезпечуватись 3 основних фактори: Земля, Кров і Дух. Вони взаємопов’язані і взаємоутворюючі. В порівнянні з біологічним організмом, Дух Нації є душею біологічного організму.

Душа скріплює собою тіло. Тіло позначає кровну складову Національного Організму. Тіло повинно бути однорідним, але водночас внутрішні Родові групи повинні бути кастово спеціалізованим, як і органи в організмі людини. Будь-який сторонній організм в тілі повинен знаходитись і знешкоджуватись. Якщо він не проживає в симбіозі з Національним Організмом, то він є завідомо ворожим і, коли хоче порушити цілісність організму, ввівши в нього свою біологічну складову (як вірус, що використовує чуже тіло для розмноження), повинен знищуватися. Толерантність є невмінням розпізнавати біологічним організмом чужорідних організмів. Повна толерантність — це смерть. Національний Організм не повинен бути толерантним, але повинен бути відкритим для взаємодії із зовнішнім середовищем і дотримуватися такого принципу кібернетики: лише відкрита система може розвиватись. Тому включення людей інакшої крові можливе у випадку неможливості подальшого розвитку Національного Організму в замкнутому середовищі, але є шкідливим у момент його розростання.

Тіло є позначенням фактору Крові в Національному Організмі. Тіло біологічного організму творить умови для існування і розвитку душі. Воно обслуговує потреби душі. Душа повинна керувати тілом. Коли ж тіло керує душею, отримуємо ненажерливу тварину, що живе лише для задоволення інстинктів. Національний Організм не повинен бути тваринним. Він веде людину до вищого, до божественного. Сам інстинкт є дієвим в неусвідомлених організмах, де життєдіяльність контролюється підсвідомістю — неусвідомленим керівником. Але Національний Організм поставлений для творіння божественного, вічного усвідомленого. Його повноцінний розвиток потребує контролю нижчих — інстинктивних бажань. Він живе задля підвищення над неусвідомленим, задля надання усім його частинам можливості розвиватись гармонійно. Коли ж розвиток негармонійний — отримуємо гниття, розклад. Коли Нація має лише один з факторів — Кров, Землю, або Дух, вона не може стати повноцінним Національним Організмом; вона є паразитом, намагаючись забрати в інших організмів їх Землю (територію), або Кров (генофонд), або Дух (культуру).

Чим складніший Національний Організм, тим більш розвиненої системи управління і комунікації він потребує. Тим більш він стає залежним від стабільності зовнішніх умов, але водночас отримує можливість розвиватися швидше, ніж більш примітивний організм. Еволюція забезпечується багатогранністю, багатоманітністю, розмаїттям видів, де виживає більш пристосований, будь він складним, або простим. Тому і Національні Організми в своїй життєдіяльності повинні бути багатоманітними, конкурентноспроможними і різними в своїй будові. Коли Національному Організмові прищеплюють Дух іншого Організму, це виглядає як крадіжка душі людини, її підміна, злочин. Кожен Національний Організм повинен мати свій Дух, індивідуальну душу. Приведення всього живого до однотипності, схожості є злочином, бо суперечить самій ідеї розвитку. Там, де немає розвитку, немає й життя, бо життя є розвиток, рух.

Монотеїстичні релігії позбавили Духу розвитку, а соціалізм і лібералізм, що виросли з пацифістського християнського духу, позбавили Національних Організмів тіла і землі, поруйнувавши кровні спільноти. Лише на фоні знищення природного багатоманітного Духу одноманітним християнством могли прижитись мультикультуралізм і мультирасовість.

Національний Організм повинен бути гнучким. Економіка є метода його життя, як і способи управління. Він не повинен зосереджуватися на виборі методів свого існування; для нього важлива ідея, але не метода.

Ідеєю Національного Організму є його поступ у шляху до божественності Нації, до увіковічування її в часі і поза часом, але не застій і консервація; добровільне об’єднання людей, але не тюрма для народу, де примус є єдиним методом існування держави.

Національний Організм — позадержавне утворення; він є вищим за державу і розглядає її як тимчасовий засіб для свого існування, але не як самоціль. Його душа є загальним Духом Нації, але не інтернаціоналістичний Бог. Його тіло є лише тимчасовою оболонкою і може замінюватися, поки його душа жива.

Творіння Національних Організмів різних родів — ось є завдання майбуття. І ніщо вже не зможе завадити розвиткові язичницьких начал у світі, бо скоро він прокинеться.