В липні 2005 року телеканал «National Geographic» показав глядачам новий багатосерійний документальний фільм про здатність людини вбити людину. Факти, що їх надають автори фільму дійсно шокують, а результати наукових досліджень в цьому питанні примушують геть по іншому бачити і саму людину і війну.

В 1947 році американський генерал Маршалл організував опитування серед ветеранів Другої Світової Війни з БОЙОВИХ відділів піхоти з метою визначення поведінки солдата і офіцера в реальних бойових діях. Результати виявилися неочікуваними. Лише менше 25% солдатів і офіцерів бойових піхотних відділів армії США під час бою стріляли в сторону ворога. І лише 2% свідомо цілилися у ворога.

Така ж сама картина була і в ВПС: за статистикою, 1% американських льотчиків збило 50% літаків супротивника. Виявилося, що в тих боях, де противник сприймається як людина і особистість (це бої піхоти, авіаційні двобої і т.д.) – армія неефективна і практично всі людські втрати були завдані всього лише 2% особистого складу, при цьому 98% не можуть вбивати.

Зовсім інша картина спостерігається там, де військові не бачать супротивника в обличчя. Ефективність танків і артилерії тут на порядок вища, а максимум ефективності спостерігається у бомбардувальної авіації. Саме вона в ході Другої Світової Війни завдала найбільших втрат живій силі ворога (приблизно 70% від всіх військових і невійськових втрат супротивника). Що ж стосується бойових сутичок піхоти “обличчя в обличчя”, то їх ефективність є найбільш низькою з усіх видів військ. Причина — солдати не можуть вбивати. Оскільки це — найбільш серйозне питання ефективності військових сил, то Пентагон підключив до досліджень групу військових психологів.

В цих пошуках дослідники виявили, що 95% усіх насильницьких злочинів здійснюються чоловіками, а лише 5% – жінками. Це ще раз підтвердило загальновідомий факт, що жінки малопридатні для відправки їх державою на війну вбивати інших людей. Дослідження ж показали, що людина – не агресивна істота. Наприклад, шимпандзе в своїй поведінці по відношенню до своїх родичів виявляють величезну ступінь агресії, яка еволюційно відсутня в людини, так як, на думку вчених, агресивні особини людського роду в ході людської історії вмирали, а виживали лише ті, хто був схильний до компромісу.

Найавторитетніші американські психологи Свенг і Маршан, що працювали на замовлення Пентагону, виявили дуже цікавий факт. Результати їх досліджень шокували: якщо бойовий підрозділ веде неперервні бойові дії впродовж 60 днів, то 98% особистого складу божеволіють. Ким же залишаються 2%, які в ході бойових дій і є головною бойовою силою підрозділу, її герої?

Психологи чітко і аргументовано показують, що ці 2% – психопати. У цих 2% і до військової служби були серйозні проблеми із психікою. Відповідь вчених Пентагону була такою: ефективність діяльності військових сил близького вогневого контакту досягається лише наявністю психопатів, а тому підрозділи розвідки або ударного прориву потрібно формувати лише із психопатів.

Одначе в цих 2% є і невелика частина людей, яких не можна віднести до психопатів, але можна віднести до когорти “лідерів”. Це люди, які зазвичай після служби в армії йдуть в поліцію, або інші органи, де вони можуть себе “проявити”. Вони не демонструють агресивності, але, на відміну від нормальних людей, проявляють певні психопатичні риси: вони можуть запросто вбити людину, не відчувши при цьому жодних переживань.
Психопати, які у війну складають 2%, але виконують 100% всієї ударної сили армії у тісних боях, як повідомляють психологи США, в громадському житті зазвичай виявляються вбивцями і, як правило, сидять в тюрмах.

Психопат є психопатом і на війні, де він герой і в громадському житті, де його місце в тюрмі. На цьому фоні на будь-яку війну можна дивитися з іншої сторони, де 2% психопатів воюють з такими ж 2% психопатів супротивника, знищуючи при цьому масу людей.

Переклад на українську — Чорнота.

На додаток документальний фільм.