“Чорнота”. 2017р.

Написав статтю максимально зрозумілою мовою для того, щоб не спаплюжити змісту.

 

Можна виділити 2 методи організації дієвості:

1. Організація

2. Мережа

 

Що є організація? Організація — це структура, де зв’язки строго вертикальні в більшій або меншій мірі.

Вона характеризується:

1) чіткою ієрархією

2) розміщенням на певній території

3) статутами, планами, кодексами і т.д. Тобто описом правил, що нормує діяльність. Відхід від такого статуту може трактуватися як відхід від самої ідеї організації.

 

Чим є мережа? Мережа — це структура, де зв’язки є різноплановими, гнучкими і чітко не визначеними. Мережа є органічною, мінливою структурою і, на відміну від організації, не терпить догматики в методах. Якщо в організації основним є виконання наказів, то мережа контролюється не наказами, а ідеологією. Ідеологія в мережі займає найбільш значне місце і являється мірилом правильності діяльності. Мережа може включати в себе безліч організацій, бо вона не обмежена в методах. Головне — виконання чітко описаних ідеологічних засад; методи ж можуть бути різними. Ієрархія в мережі є гнучкою; вона може варіюватись від строго вертикальних (командної системи управління) до повністю горизонтальних зв’язків — ідеологічної системи управління, де головним є не методика виконання завдання, а майбутній результат по відношенню до ідеї.

Мережа може мати безліч рівнів і діяти в різних площинах. Так, наприклад, діяльність мережі може бути розподілена на кілька організацій, або ж автономних груп людей, одна з яких займається просвітницькою діяльністю, інша — підготовкою кадрів; третя група може займатися військовою діяльністю. Об’єднувати усі ці 3 групи людей в 1 організацію може бути недоцільно, так як просвітяни не потребують чітких наказів, а можуть автономно поширювати певну літературу. Група людей, що підготовлює кадри, потребує централізованої системи управління і забезпечення ресурсами. Військова організація може бути як централізованою, так і децентралізованою (коли вона знаходиться в підпіллі абощо). І зміна організаційного статуту і самої організаційної структури для військової організації може виявитися занадто довгою задачею і може шкодити їх, бо зруйнує наявні зв’язки (наприклад, при переході від батальйонів до трійок). При охопленні такого великого простору для діяльності, де кожна група людей зайнята своєю задачею і кожна з них може потребувати різного ступеню ієрархії і легальності, об’єднання в одну організацію може виявитися неефективним. Виходом з цього положення є утворення мережевої структури, де кожна окрема організація займається своєю справою у власних рамках і за власними правилами, але всі вони поєднані ідеєю, а тому виконують одне й те саме завдання, просто в різних формах.

Також мережевий спосіб діяльності може використовуватись і у випадку певної інтеграції у ворожу систему. Зараз для українського народу держава “Україна” (юридично правонаступниця УРСР, що вчиняла юридично законні голодомори) є окупаційним утворенням. І боротьба партійними методами для неї є згубна. Але якщо використовувати партію як інструмент для виконання лише певних завдань (пропаганда, визволення політв’язнів), вона може виправдовувати себе.

Безумовно, люди, що увійшли в систему у складі певної партії, пов’яжуть себе з системою, скують свою діяльність необхідністю законних методів і, прийнявши правила гри системи, будуть вимушені пов’язуватися із нечистими на руку політиками. Але роль революціонерів може взяти на себе інша організація мережі, що буде вважати систему повністю ворожою і буде проводити акції у відповідності із законами військового часу. Таким чином і партія і революційна організація зможуть служити одній і тій самій ідеї — ідеї побудови Великої України, але партія не зможе провести якісно нових змін, а революційна організація не зможе використовувати легальні методи боротьби.

Тому тут мережа виправдовує себе і показує себе як ефективний засіб для різнопланової діяльності.

Відтак рівняння не на особу, а на ідею, повинно стати основою українського націоналізму, а з малорухомого організаційного методу діяльності, що було доцільно для 20 століття, дія повинна перетекти до мережевого способі діяльності, який є доцільним на даний момент.

 

Більш детальні розпрацювання з мережево-центричного державного устрою можете знайти в матеріалах Наталі Сіренко. (се саме ті матеріали, які “Національний Корпус” використав (викрав) для творення “партії на мережевих принципах”)

Advertisements