Я не раз говорив про те, що якби в ОУН був вибір між язичництвом і християнством – обов’язково вибрали б язичництво. Вибір Організацією Українських Націоналістів християнства як релігію, що підпирала ідеологію, зумовлюється тим, що в 20 століття гостро стояла проблема релігійності (в Європі – християнство) і безрелігійності (більшовизм), а тому потрібно було вибирати з того, з чого можна було вибирати, адже власної держави не було, а одурені дяками селяни вважали себе християнами і вважали християнство звичаєвою релігією. Що й можемо говорити про рівень “християнства” в українському суспільстві, коли й досі в селах славлять вогнищами Купалу, на Коляду співають колядки, а на Великдень печуть паски, а не прісний хліб, як ведеться у християн; після чого на Проводи приносять предкам жертву.
Отже, подаю цитату з промови співформатора ідеології ОУН Володимира Яніва на Львівському судовому процесі, де судили членів ОУН:
“Ясно, що моє становище випливало з великої віри, передусім віри в українську націю, в її право до життя суверенного, самостійного, а далі — з віри в посланництво української нації. Вважаю, що сьогодні є якраз той момент, що його Шпенґлер передбачав у своїх творах, а саме, що сьогодні занепадають віри, захитуються давні культури і світ бажає чогось нового — НОВОЇ ВІРИ. Вважаю, що боротьба української нації за самостійність не є тільки боротьбою за здійснення нової правди, нового життя, НОВОЇ РЕЛІГІЇ. Сьогоднішня боротьба української нації, наприклад, з Москвою є не тільки боротьбою з виявами московського імперіалізму, не тільки боротьбою з московським духом, не тільки з большевизмом, який є лише формою поневолювання української нації, але що ця боротьба є одночасно боротьбою з ідеєю комунізму, що затруює нинішній світ, нинішню культуру. Коли давні віри, давні культури сьогодні захитані, то я вважаю, що обов’язком української нації було, є і буде — створити нову віру, віру українського націоналізму, релігію, побудовану на глибокій вірі в українську націю, яка в майбутній українській державі поведе людство в світле майбутнє і створить цілком нові закони й новий сенс життя. До того, щоб зреалізувати нашу віру, треба великого національного об’єднання і треба великого напруження всіх сил української нації. І я мушу сказати, що сьогодні моя совість супроти української нації — спокійна. Я вважаю, що коли ми є кість від кості, кров від крові української суспільности, так і українська суспільність буде Духом від нашого Духа”.
І, хоч сам Янів і був переконаним християнином, в сей момент за нього говорив його Дух. Підсвідомо ідеологи ОУН ставили перш за все український Дух, а своїм богом вважали ні що інше, як українську націю. І справа творення нової української релігії, яке, на жаль, лише залишилося в заповітних мріях Яніва, тепер перейшла до нащадків, що зобов’язані сотворити нову віру, віру в українську націю, де саме ми будемо божими дітьми (і як пише Янів, посланниками), але ніякі не “біблією обрані народи”.
Беручи приклад із європейців, ОУН прийняла не лише християнство як основу, але й тоталітаризм. І саме з причини тоталітаризму під час Другої Світової Війни УПА не вдалося підняти всю Україну на масове повстання, хоча Т. Бульба-Боровець з одного лише районного центру змобілізував 20 тисяч чоловік, утворивши Олевську Народну Республіку. Так ОУН недооцінила важливість українського, а не юдейського Духу як в релігійному житті, так і в політичному житті, прийнявши європейську організаційну систему.
Тому зараз мусимо не плакати, але виправляти старі помилки героїчних терористів-оунівців, що з честю віддавали життя за незалежність власної держави. Наша честь говорить нам про те, що маємо кувати власну державу, розпаливши вогонь старою УРСР. “Лише у боротьбі народ перетворюється в націю”, – Є. Коновалець. Так давайте ж розпалимо вогонь язичницької Русі і понесемо славу пращурів у віка.
Слава Україні!
Ідеолог "Білого Молоту" Чорнота 